Пам’ять про героїв Крут жива…

Матеріал перепубліковано з ресурсу націонал-консервативної молодіжної організації “Український студент”

102 роки тому, близько 9 години ранку, неподалік від станції Крути, що на Чернігівщині, розпочався бій між захисниками України і окупаційними московсько-більшовицькими військами, які в рази переважали оборонців України. Це був не перший і не останній бій за Україну, проте саме йому судилося стати символом боротьби за відновлення Української державності.

За тиждень до цього, 22 січня 1918 року, IV універсалом Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Про керівництво Української Народної Республіки можна говорити довго, згадуючи увесь їхній соціалізм і малоросійство, проте тоді для небайдужих українських громадян найголовнішим був факт проголошення своєї незалежності, яку ще доводилося відстоювати зі зброєю.

Бій на невеликій і незнаній до того залізничній станції показав єдність Української нації. Наприклад, в числі студентського куреня воював юнак із Галичини Григорій Пипський. До його рідного села були сотні кілометрів, на той час Галичина входила до складу Австро-Угорщини, проте Григорій став добровольцем, розуміючи необхідність тут і зараз захищати свою Державу, єдину і соборну, від Сяну по Кавказ. Саме він перед розстрілом першим почав співати гімн України, який підхопили й інші юнаки.

Завдяки бою під Крутами вдалося на декілька днів затримати окупаційну армію і за цей час відновити порядок в Києві, де московські робітники заводу «Арсенал» почали заколот, і відправити делегацію до Брест-Литовського, де міжнародною спільнотою було визнано незалежність України.

Бій під Крутами став символом боротьби й незламності українського духу, на прикладі юнаків виховувалися нові покоління воїнів Української Повстанської Армії.

Пам’ять про Героїв Крут жива…