Джіроламо Савонарола. Тріумф божевільного праведника

Цього божевільного у каптурі, дещо нестандартної зовнішності, а також поведінки та, як наслідок, біографії, звати не без романтики Джіроламо Савонарола. На український лад його ім’я звучить як Ієронім та походить з грецької Ἱερωνύμος, тобто святоіменний. Італійський монах, інквізитор, проповідник, політичний діяч XV століття — непересічна постать і другій такій, на жаль чи на щастя, в історії не бувати. Свого часу Максим Грек, який визнаний святим у кінці ХХ століття, саме під впливом постаті Савонароли став глибоко віруючою людиною. 

Джіроламо Савонарола (1452-1498), на заставці – статуя йому у місті Феррарі

Як свідок зростання профанних тенденцій в Італії, які зводять душі зі шляху істини, Савонарола не міг залишатися байдужим: бунтуючи проти насущного стану речей, він почав вкладати свою лепту до порятунку людських душ. Ще юним, Савонарола зачитувався творами св. Томи Аквінського та іншою духовною літературою. І хоча батько готував йому медичну кар’єру, гаряча кров молодика взяла своє і він втік з дому — його пристановищем став домініканський монастир в Болоньї. У декотрих дослідженнях згадується, що на такий крок його додатково підштовхнула невдала любов. І все ж, ставши монахом, Савонарола провадив аскетичний спосіб життя, зачитувався Біблією та Святим Переданням. Окрім цього він проповідував по різних містах, закликаючи до покаяння. І у цих проповідях часто нагадував про кару, яку низпошле Господь на людей за їхні вчинки, чим вельми походив на пророка, та й сам він говорив, що: “Гріхи Італії роблять мене пророком”. Не один раз Савонарола порівнював себе з Йоною, який промовляє до флорентійських ніневійців, Єремією, який пророчив зруйнування Єрусалиму і взагалі вважав Флоренцією та її люд богообраними, тому закликав до покаяння. Неодноразово він передбачив певні події, зокрема напад французів на Італію, смерть папи Інокентія, та інші.

Врешті пристановищем проповідника стала Флоренція. Тут Савонаролі чи то, як його також називали, фра Джіроламо вдалося зібрати навколо себе однодумців, а в 1491 році він був обраний настоятелем монастиря Сан-Марко. У цей час при владі були Медічі, стосунки з якими у Савонароли були досить напруженими — перед смертю Лоренцо Чарівного, той не відпускає йому гріхи, оскільки правитель відмовлявся від повного покаяння. Коли ж Флоренцію застала політична криза, то монах-проповідник як лідер взявся впроваджувати політичні ідеї на підтримку міста. У політичних справах його додатковими настільними авторами були Арістотель та, знову ж таки, св. Тома Аквінський. Савонарола приймав свободу поза рамками вдаваної рівності, вважаючи, що відношення між людьми повинне бути не як між рабом та господарем, але як між учнем та вчителем. Щодо політичних очільників, то вони, безперечно, повинні володіти високими моральними цінностями та бути інтелектуально розвинені. А такими якісними характеристики, як відомо, володіє не кожен.

Займався Савонарола і писемницькою діяльністю, до нас дійшло кілька його праць, серед яких “Про мистецтво добре помирати”, “Тріумф Хреста”, “Керівництво до християнського життя”, “Цикл проповідей на книгу пророка Аггея”, та деякі інші.

“Кінцевою метою людини є Бог, і той, хто ставить собі цю мету, той істинно мудрий”.

Савонарола переформовував монастирське життя, прибравши його у скромність, та спрямував монахів до роботи та навчання, особливо акцентуючи на вивченні мов. Завдяки заангажованості Савонароли у політичній сфері, у Флоренції було встановлено республіканське правління, хоча досконалість він знаходив лише у теократії, про встановлення якої мріяв. Особливо активно монаху давалася боротьба зі содомітами, але не тільки. Під впливом савонаролівських проповідей жінки Флоренції облишили зайвину штучних прикрас та облачалися у природну красу. Флоренція перевтілювалася… Читання Біблії та співи псалмів просто неба, жіноча скромність, направлення знаті у стіни монастирів — все це заслуга проповідей одного монаха та його однодумців.

Савонарола поставив на вуха все місто, але його слово проповіді переходило кордони, відтак тодішньому папі неспокійно спалося через активну та відверту діяльність монаха-промовця. Папа римський Олександр VI намагався вгамувати фра Джіроламо, особливо приборкати його відверті висловлювання не на користь Риму, пропонуючи йому взамін високі посади. Однак Савонарола був незламний та зберіг свою честь. 

Важливо, що у цей період очільниками інквізиції були саме домініканці і коли інквізиторська комісія стала досліджувати проповіді флорентійського проповідника, то не знайшла в ньому жодного пороку.

Після всіх величних досягнень божевільного монаха, ми приходимо до епілогу його біографії. В 1497 році у папи Олександра VI таки лопнув терпець і він екскумунікував Савонаролу. Але бунтівний характер та стрімка душа не дозволяли монаху відступити від покликання. Він пише відповідь на папську буллу з заперченням її правдивості і після одного богослужіння спалює, на його думку, єретичну буллу. Фра Джіроламо вдруге відлучають, цього разу з вимогою заборони проповідувати. Коли Флоренції був наданий новий проповідник, невгамовний монах вийшов боротися проти дармомовника із закликом, що це його, Савонаролу, помазав Господь і він не збирається замовкати. 

Врешті монаха було схоплено поблизу його монастиря та піддано муштруванням. Через два місяці, 23 травня 1498 року, Савонаролу та двох його вірних послідовників було страчено через одночасне повішання та спалення (так, щоб шаленець напевне не повернувся знову у цей світ). Пак, якщо божевільний (істинний!?) монах помер тілом, то його легендарна постать продовжує жити, одних надихаючи, інших — лякаючи, а в третіх викликаючи обурення. 

Як часто буває з праведниками, черговий папа Павло VI реабілітував Савонаролу, визнавши за ним праведника, а на його честь була складена служба. Сталося це лишень за пів століття, і нехай досі Савонаролу не визнано святим, але й це питання може бути лишень примхою часу. 

Страта святого грішника Савонароли

Бібліографія:

  1. Фра Иероним Савонарола. “Об искусстве хорошо умирать”, https://azbyka.ru/otechnik/konfessii/ob-iskusstve-horosho-umirat/
  2. Donald Weinstein. Savonarola: The Rise and Fall of a Renaissance Prophet. Yale University Press, 2011.
  3. Catholic Encyclopedia. New Advent. Girolamo Savonarola, http://www.newadvent.org/cathen/13490a.htm
  4. Michael Stuchbery. “Meet the mad monk of Florence, the man behind Italy’s Bonfire of the Vanities”, The local.it. https://www.thelocal.it/20190207/girolamo-savonarola-bonfire-of-the-vanities-florence-history

Odala de Synerissa